ДВАНАДЦЯТЬ МІСЯЦІВ
СІЧЕНЬ
Ентимологія його назви сягає в
глибини праслов'янщини, коли наші предки мали справу з вирубуванням лісів
(просічуванням, висічуванням). Січення (просіка, вирубка) проводилась якраз о тій
порі, що припадала на січень. Більш поширена думка пов'язує назву цього місяця з
сильними (сікучими) морозами.
У латинській мові січень-януаріс. Назва на честь бога часу-Януса.
ЛЮТИЙ
Сучасна українська літературна
його назва відповідає спільнослов'янському сприйняттю морозів у цей місяць:
сердитих, тріскучих, лютих. До шістнадцятого століття звали його февралем.
Паралельно вживались і рідномовні слова-січень другий, січник, січненко,
сішненко,у яких відбивались уявлення про лютий як сина січня.
Латинська назва
фебруаріус-очисний.У Стародавньому Римі, до Юлія Цезаря, лютий завершував
календарний рік і цього місяця здійснювався обряд "очищення від гріхів".
БЕРЕЗЕНЬ
Це період виточування й заготівлі
березового соку. Звідси й інші назви місяця: соковик, сочень. Давньоруська мова
знає найменування березня і як березозол, березозель, березозіл . Українська
мова успадкувала назви березол і березіль. У дев'ятнадцятому столітті назва
березіль була уживаніша за березень.
Римляни іменували цей місяць
мартіусом- на честь бога Марса. У старослов'янській це звучало март.
КВІТЕНЬ
Так його в Україні іменують з XVI
століття . Раніше називали латинізованим апріль і апрель (латинське
апріліс-сонячний,теплий). Словники фіксують назву квітня як цвітень і квітець.
ТРАВЕНЬ
Назва пов'язана з буйним ростом
трав. Вживається і май, що у нашій лексиці означає зелень.
Латинське майус походить від
імені давньоримської богині природи Майї, що сприяла розвитку рослинності на
землі.
ЧЕРВЕНЬ
Походить від слова червець
(народна назва червцевих комах кошенілі, які з'являлися у цьому місяці і з яких
у давнину виготовляли високоякісну червону фарбу для тканин). Старослав'янською
мовою червень іменувався інші, а ще ізок (від назви польового коника,що цього
місяця заявляє про себе оригінальним сюркотом).
Червень-місяць палючого сонця.
Звідси й інші його назви: смажник (від смажити), ярій (від яріти-палати).
Латинське Юліус більшість
мовознавців пов'язує з ім'ям давньоримської богині Анони-покровигельки жінок.
ЛИПЕНЬ
У цьому гарячому місяці квітують
липи. В українській мові назва „липень" утвердилася на початку XX століття.
В народі цей місяць іменували ще спекотнем (від спеки), сінокосом, косенем,
біленем (пов'язане з відбілюванням на липневому сонці полотна).
Старослов'янське
„іюль",скальковане з латинського „юліус" (так називали цей місяць
римляни на честь Юлія Цезаря).
СЕРПЕНЬ
Така назва вживається в
українській мові з шістнадцятого століття і пов'язана з жнивами, головним ручним
знаряддям для збирання хлібів- серпом. Латинське „август", увічнює в такий
спосіб імператора Гая Актавія, котрого римляни іменували Августом
(священним,здатним возвеличувати).
ВЕРЕСЕНЬ
У цю пору пишно цвіте
приземкуватий кущ верес, що й дав назву місяцю. Народні варіанти: вересенко,
вересенько, верасенько.
Звали цей місяць і по
іншому: другожнив, собериха, припасиха, (що вказувало на збирання осінніх
культур), сівень (сіяли озимі), маїк (від зелених килимів озимини), до
вирій, довирійник, довирієць (відлітали у вирій птахи). А ще-бабиним літом. Не
тому, що біле павутиння літає о цій порі, а тому, „що баби свої роботи
порають, коноплі отіпають, полотна добілюють, дещо в городах викопують"
(Я.Головацький).
Латинське „септембер" (від
септем-сім) вказує, що в давньоримському календарі це був сьомий, а не дев'ятий
місяць.
ЖОВТЕНЬ
Назва пов'язана з кольором листя
на більшості дерев о цій порі. А ще цей місяць відомий як паздерник (від
спільнослов'янського слова паздер, яким називали кострицю від конопель і льону), покрівець, покровенко, покривний
(від Покрови 14 жовтня-релігійного свята).
Латинське „октобер"
(окто-вісім) вказує на порядковий номер місяця у давньоримських календарях.
ЛИСТОПАД
Б.Грінченко фіксує найменування
місяця двояко:листопад і падолист. Тривалий час ці дві назви вживались в
українській літературній мові паралельно і пов'язані були з осіннім опаданням
листу.
На листопад ще казали
листогуб, листогубень, листогубець, листосій,
листосівень, листосієць, листотрус, листокид, листокидень, листолет, листоліт...
Латинське „новембер"
пов'язане з числівником новем-дев'ять.
Грудень
Розгрузлі шляхи, поорані ниви цей
місяць завжди кострубачить замерзлим груддям. Звідси й сучасна літературна
назва.
Іменують грудень ще й
трусином, трусосніжем (трусить перший сніг), мочанцем (від грудневого
задощів'я), христівцем (у цьому місяці за новим стилем народився Христос).
Латинське децембер від децем
-десять.
Немає коментарів:
Дописати коментар