Блог вчителя зарубіжної літератури Ткачук Оксани Іванівни

ЧЕРВЕНЬ — РУМ’ЯНЕЦЬ ЗЕЛЕНОГО ЛІТА

Найбільше загадок існує саме про походження слова червень. Одні вважають, що назві прислу­жилося масове цвітіння квітів, зокрема червоних маків і півонії; інші стверджують, нібито назва пішла від зачервонілих суниць та черешень, які починають визрівати; дехто схильний пояснюва­ти походження слова тим, що в цей час найяскра­віше (найчервоніше) світить сонце — саме з 20 по 22 червня настає період найвищого сонцестояння, коли день удвічі перевищує ніч.

Мають, очевидно, слушність і ті вчені, які пов’язують назву з масовим розплодом городніх та садових червів і гусені. Але найбільш логічним видається те, що назва червень походить від черве­ця — сокоживної комахи кошенілі, з якої раніше виготовляли червону фарбу.

У народі існувало й побутує нині чимало регі­ональних назв червня. Ще в Давній Русі первіс­ток літа називали кресником чи креснем, оскільки язичники пов’язували своє життя із «небесним вогнем» — сонцем (саме в червні викресався най­більший сонячний вогонь). Ще називали червень ґедзнем, бо під цю пору з’являються надокучливі ґедзі, котрі кусають корів та коней. На Гуцуль­щині зафіксоване й таке означення червня — гни­лець. У цей час настає пора сінокосів та заливних дощів, від яких сіно часто гнило.

Співзвучні нашій мові назви місяця і в інших слов’янських народів:

У білорусів — червень;

У поляків — червєц;

У  чехів — чєрвєн.

                                                                                         (за В. Скуратівським)

1 червня — День захисту дітей

У перший день червня відзначають Міжна­родний день захисту дітей — один із найстаріших міжнародних свят. 1925 року на Всесвітній кон­ференції в Женеві, присвяченій питанню подаль­шого розвитку дітей, було прийняте рішення вста­новити на честь дитячого свята спеціальний день.

Це припало на 1 червня, що пов’язане з літом як символічною порою веселого дитинства й часом проведення конференції.

У цей же день цього ж таки, 1925 року, в ін­шій частині світу — Сан-Франциско генеральний консул Китаю влаштував для китайських дітей- сиріт національне святкування Дуань-уцзе (фес­тиваль човнів-драконов). Ця подія дістала розго­лос у пресі й збіглася з інформацією про конфе­ренцію в Женеві.

1 червня остаточно закріпилося як Міжна­родний день захисту дітей у листопаді 1949 року ухвалою Ради Міжнародної демократичної феде­рації жінок. У цього свята є свій прапор: на зеле­ному тлі, що символізує життя, свіжість, гармо­нію, навколо знака Землі розташовані стилізовані фігурки — червона, жовта, синя, біла й чорна. Знак Землі — це символ нашого спільного дому, у якому дружньо мешкають діти всіх рас і націо­нальностей.

Права дитини задекларовані в спеціальній Конвенції, що була прийнята Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року.

Міжнародний день захисту дітей відзначають в Україні з 1998 року. Свято встановлено згідно з Указом Президента України.

День цей особливий. 1-го червня відбувають­ся різноманітні заходи, що підкреслюють увагу до дитячих прав і до формування гармонійної  особистості, а також благодійні акції, покликані допомогти й підтримати дітей-сиріт, інвалідів, безпритульних. Діти всього світу мають знати, що їхня доля й майбутнє турбують дорослих, се­ред яких не лише батьки, а й президенти.

Зеленим клечанням забарвлюється Трійця

4 червня цього року весь християнський світ відзначає Трійцю — велике свято на честь триєди­ного образу Бога, який виявляє свою сутність як Бог-Отець, Бог-Син і Бог — Дух Святий. Кожен із цих трьох образів є різними проявами єдино­го Бога, і серед них немає більшого або меншого: Бог-Отець дає життя Богові-Синові, Дух Святий йде від Бога-Отця. На знак такої триєдиної сут­ності Бога й встановлено це свято.

Це свято завжди припадає на сьому неділю після Великодня, коли природа розквітає й всюди багато зелені, якою християни традиційно при­крашають своє помешкання. Таке прикрашання хати м’ятою, чебрецем, молодим кленовим гіл­лям та іншим зелом називається клечанням. Тому українці ще називають Трійцю Зеленою неділею.

Клечальної суботи йшли босоніж до лісу, щоби наламати гілок клену, липи, ясена й оздо­бити ними вікна, підлогу, лави, ікони. На Зелені свята, за давніми народними повір’ями, проки­даються й виходять з води русалки, або, як їх ще називали, навки. Русалки люблять залоскочувати людей, що купаються в річках чи ставках, затя­гуючи їх потім на дно А в лісах і полях блукають мавки — польові русалки, красуні, які заманю­ють парубків в хащі, звідки й не вибратися. Тож батьки забороняли дітям й молоді ходити на луки, до водойм, а також у поля й ліс.

На Трійцю готували смачні страви й обов’язково прикрашали їх зеленню. Однією з таких страв є пахучі, ароматні пампушки з часником, які готували до зеленого борщу або до окрошки.

28 червня — День Конституції України

Конституція України — Основний Закон дер­жави Україна. Ухвалена наша Конституція 28 червня 1996 року. На пам’ять про прийняття Кон­ституції в Україні щорічно святкується державне свято День Конституції України.

Здійснімо невеличкий екскурс в історію укра­їнської конституції, до створення якої долучилося багато відомих людей і подій.

Перша конституція

Після поразки в битві під Полтавою гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічни­ками з числа козацької старшини разом із за­лишками українсько-шведської армії опинились на території Османської імперії, рятуючись від російської армії. Тут, не витримавши великих потрясінь року, помер Іван Мазепа. Найімовірні­шим наступником був близький до гетьмана гене­ральний писар — Пилип Орлик. Після його обран­ня на раді старшин було прийнято документ, що визначав права і обов’язки гетьмана.

«Конституція Пилипа Орлика» — договір геть­мана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська, який визначав права і обов’язки всіх членів Війська. Укладений 1710 року. Затверджений шведським королем Кар­лом XII. Написаний латиною і староукраїнською мовою. Містить преамбулу та 16 статей. Пам’ятка української політико-філософської та правової думки. За оцінкою українських істориків є однією з перших європейських конституцій нового часу. Від усієї старшини та козацтва конституцію Орли­ка підписав кошовий отаман Кость Гордієнко.

Таким чином, конституцію було прийнято 5 (16) квітня 1710 року на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер (турецька назва — Бендери, нині це територія Молдови).

У тексті документа її автори називають Укра­їнську державу Україною, Малою Руссю, Вій­ськом Запорозьким.

Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. Законодавча влада нада­валася Генеральній Раді, що виконує роль пар­ламенту й у складі якої були генеральні стар­шини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розваж­ливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — у січні (на Різдво Христове), квіт­ні (на Великдень) і жовтні (на Покрову).

На своїх зборах Генеральна Рада мала розгля­дати питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховувати звіти геть­мана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирати генеральну старшину.

Відповідно до положень конституції гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вес­ти самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних.

Але ж чинності ця конституція не набула, оскільки була написана в умовах вигнання.

«Закони про тимчасовий державний устрій Укра­їни» — другий офіційний документ Української Держави. Виконував роль тимчасової конститу­ції правління за гетьмана Павла Скоропадського. Оприлюднений 29 квітня 1918 року. 

«Закони» передбачали для українських козаків і громадян обов’язки захисту держави, сплати по­датків та відбування повинностей. Гарантувалися права недоторканності особи і майна, права віль­ного пересування і вільного вибору праці, права громадян на об’єднання у громадські організації, свобода слова і друку. Встановлювалася свобода віросповідання, хоча православну християнську віру було визнано пріоритетною.

Закони Української Держави проголошували обов’язковими для всіх українських громадян та іноземців, що перебувають на території України. Усі закони набирали чинності після оприлюднен­ня. Незнання закону не позбавляло винного від­повідальності за його порушення. Законопроекти розробляли в міністерствах, після чого їх затвер­джував гетьман. Право тлумачити закони мав ка­бінет Ради Міністрів. У грудні 1918 р. «Закони» були скасовані Директорією УНР.

Конституція УРСР

Радянська влада, яку встановлювали на укра­їнських землях, хотіла юридично підтвердити свою прихильність до державної незалежності. Із цією метою почалося обговорення української конституції. 6 березня 1919 року в Харкові почав роботу III Всеукраїнський з’їзд Рад. На ранко­вому засіданні 10 березня було розглянуто й за­тверджено проект першої Конституції Радянської України. Наступну Конституцію Української СРР (1929) було розроблено на основі першої Конститу­ції СРСР 1919 року та відбитих у ній засадах про­летарського інтернаціоналізму і соціалістичного демократизму. Як перша, так і друга конституція СРСР становили конституції диктатури пролета­ріату, конституції соціалістичного типу.

Конституція України

26 червня Президент України Л. Д. Кучма оприлюднив Указ про проведення 25 вересня Все­українського референдуму, щодо прийняття Кон­ституції України. Цей крок Президента, що міг привезти до розпуску Верховної Ради, змусив її шукати компроміс і прискорив конституційний процес. 28 червня 1996 р. після 2 діб напруженої безперервної роботи Верховна Рада України при­йняла Конституцію України — Основний Закон нашої суверенної держави.

Світовий досвід свідчить, що найуспішніше розвивається та суспільна система, у якій най­більш повно розкривається творчий потенціал людини. Саме вільна й відповідальна особа є го­ловною рушійною силою сучасної цивілізації, творцем всіх складових суспільних відносин — політичних, економічних, соціальних, правових, етнічних, конфесійних, наукових, культурних.

Конституція України 1996 року дала поштовх для продуктивного розвитку усіх галузей національно­го законодавства та сфер суспільного життя.Кон­ституція увійшла в суспільне життя як головний оберіг державності і демократії, гарант незалеж­ності й соборності України. Її найвища юридична сила, верховенство права, політична, економічна та ідеологічна багатоманітність — фундаментальні засади, на яких ґрунтується сьогодення і розбудо­вується майбутнє українського народу.

За матеріалами журналу «Я вивчаю українську» ВГ «Основа»