НАРОДНІ БАЛАДИ
Балада (фр. ballade, англ. ballad, нім. ballade, лат. ballare – танцювати) – синтетичний жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового типу з драматичним сюжетом. У центрі балади завжди індивідуальна, але суспільно значуща людська доля, часто присутній елемент метаморфози.
Перша систематизована за сюжетно-тематичним принципом (10 груп): легендарні, історичні, сімейні, любовні, балади про нещасливі випадки, насильницькі, розбійницькі, „шибеничні”, військові, елегійні.
В основу другої класифікації покладено характер людських взаємин і конфліктів: балади про кохання і дошлюбні стосунки; балади про сімейні взаємини і конфлікти; балади про взаємини і кофлікти на тлі соціально-історичних обставин.
Третій поділ найпростіший: балади, у яких розкриваються поетичній світогляд народу, його міфологічні уявлення, світ його фантазій і розуміння природи; соціально-побутові балади (змальовуються взаємини між батьками і дітьми, братами й сестрами тощо); історичні балади.
Основними ознаками балади є:
– сюжет, в основі якого – незвичайні, часто фантастичні події;
– нерідко спирається на прийом метаморфози (перетворення людини на дерево, камінь, рослину тощо).
– головні дійові особи прості люди;
– сюжет має трагічну роз’язку;
– прикметна дидактичністю (прямо чи опосередковано у баладі приховане повчання чи застереження).
Існує три кваліфікації балад.– сюжет, в основі якого – незвичайні, часто фантастичні події;
– нерідко спирається на прийом метаморфози (перетворення людини на дерево, камінь, рослину тощо).
– головні дійові особи прості люди;
– сюжет має трагічну роз’язку;
– прикметна дидактичністю (прямо чи опосередковано у баладі приховане повчання чи застереження).
Перша систематизована за сюжетно-тематичним принципом (10 груп): легендарні, історичні, сімейні, любовні, балади про нещасливі випадки, насильницькі, розбійницькі, „шибеничні”, військові, елегійні.
В основу другої класифікації покладено характер людських взаємин і конфліктів: балади про кохання і дошлюбні стосунки; балади про сімейні взаємини і конфлікти; балади про взаємини і кофлікти на тлі соціально-історичних обставин.
Третій поділ найпростіший: балади, у яких розкриваються поетичній світогляд народу, його міфологічні уявлення, світ його фантазій і розуміння природи; соціально-побутові балади (змальовуються взаємини між батьками і дітьми, братами й сестрами тощо); історичні балади.
„БОНДАРІВНА”
Літературний рід: ліро-епос.Жанр: балада (історична).
Основний мотив: молода вродлива українка (Бондарівна) виявляє себе у вирішальній ситуації, виявляє себе як горда, вольова натура, здатна на самопожертву, але непохитна.
Образи: Бондарівна, пан Каньовський, старий Бондар, селяни-„добрі люди”, жовніри.
Про баладу: події відбуваються в місті Богуславку, де безмежну владу над людьми має пан Каньовський, який уподобав дівчину-українку Бондарівну – справжню красуню. Вона як тая пишная пава, як сива голубка сиділа поміж дівчат. А тому й не пройшов повз такої красуні польський пан: підійшов та й поцілував. Бондарівна занадто горда та цнотлива, тому й не дозволила по відношенню до себе таких вольностей, за це й поплатилася, бо для пана Каньовського кохання вимірюється лише талярами та силою:
Прицілився пан Каньовський з срібної рушниці:
„Ой чи хочеш, Бондарівно, ізо мною жити?”
„Ой чи хочеш, Бондарівно, ізо мною жити?”
Не скорилася горда дівчина і за таких умов, не продала свого кохання, обравши смерть від його руки:
„Ой волю я, пан Каньовський, в сирій землі гнити,
Ніж з тобою поневолі на цім світі жити!”
Ніж з тобою поневолі на цім світі жити!”
Трагічно закінчується балада: Бондарівну навіть не зміг поховати її старий батько без дозволу пана, і тільки тоді, коли пан дозволив, то:
Ой ударили в усі дзвони, музики заграли,
А вже ж дівку Бондарівну навіки сховали!
А вже ж дівку Бондарівну навіки сховали!
Бондарівна**
У містечку Богуславку Каньовського пана,
Там гуляла Бондарівна, як пишная пава.
Там гуляла Бондарівна, як пишная пава.
Немає коментарів:
Дописати коментар