Блог вчителя зарубіжної літератури Ткачук Оксани Іванівни

ІСТОРИЧНІ ПІСНІ

В історичних піснях показано дійсні історичні події: битви, протистояння, визвольні війни. Також зображено конкретних історичних діячів, чиї імена на слуху, відтворено їх героїчні риси та історії, які з ними трапились, готовність іти на самопожертву заради рідної землі (на відміну від козацьких, у цих піснях не показано побутових ситуацій, жалощів, коли козак іде в похід, не показано оплакування померлих козаків тощо).

Історичні пісні – це ліро-епічні твори, про історичні події та конкретних історичних осіб.

Основними темами є:
– історичні події (війни, виступи народу проти загарбників);
– звитяжна боротьба козаків із турецько-татарськими ордами;
– боротьба за визволення Правобережної України від польської шляхти;
– страхітливі спустошення і насильства;
– зображення справжніх героїв-визволителів, ватажків повстань.

Увага!
Науковий термін „історична пісня” вперше запровадив Микола Гоголь у XIX ст.

„ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ”

Пісня „Ой Морозе, Морозенку” має більше 8 варіантів, у яких Морозенко бився з різними ворогами: турками, татарами, поляками, а то й просто ворогами. Різними є й початки варіантів (два з них наведено нижче).

Учені вважають, що Станіслав (Нестор) Морозенко – військово-політичний діяч часів Хмельниччини, за походженням галицько-подільського роду. Він навчався в Краківському університеті, був полковником реєстрового козацького війська, організатором військових дій на Поділлі. Морозенко брав участь у битві під Пилявцями, керував кіннотою у війську Б.Хмельницького під Збаражем, де 1649 року героїчно загинув у бою. Опоетизованого Морозенка вважають узагальненим образом українського козака.

Мужній козацький ватажок, хоч і загинув за свою Україну, але він ніколи не буде забутим.

Особливостями пісні є:
– заперечне порівняння:

То не грім в степу гуркоче,
То не хмара світ закрила, –
То татар велика сила
Козаченьків обступила.

– постійні епітети: „буйне військо”, „сивим конем”, „до ночі глухої”
– гіпербола:

Полягло наших чимало,
А татар – утроє.

– оксиморон:

Тільки з його, молодого,
Живцем серце відірвали.
Поставили Морозенка
На Савур-могилу:
„Дивись тепер, Морозенку,
Та на свою Україну!”.

– інверсія:

Заплакала Морозиха,
Та стоячи біля хати.

– анафора:

Ой Морозе, Морозенку.

Пісня закінчується словами

Твої думи, твої пісні
Не забудуть люди.

Ой Морозе, Морозенку**
Ой Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче,
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче!

____________________
¹Савур-могила – назва, яка багато разів трапляється в історичних піснях, легендах, переказах ХVІІ–ХVШ ст. Відома Савур-могила на Луганщині.

Увага!
** – повний перегляд текстів

Ой Морозе, Морозенку**
(скорочено)

Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче,
За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче.

„ЗАЖУРИЛАСЬ УКРАЇНА, БО НІЧИМ ПРОЖИТИ...” – пісня про боротьбу з турецько-татарськими нападниками, коли Україна зазнавала постійних грабіжницьких нападів турків і татар.

Пісня відображає трагізм турецько-татарських набігів, безперспективність розвитку нашої держави: „Витоптала орда кіньми маленькії діти”.

Для передачі масштабів народного лиха використано метонімію „зажурилась Україна”; фразеологізм „ґринджоли малювати означає займатися непотрібною справою; постійні епітети: „маленькії діти”, „шаблю гостру, довгу”, „вражому турку”; нестягнені форми прикметника „маленькії діти”.

У кінці звучить погроза розлучити вражого турка з душею, яка сприймається як духовна і моральна перемога над ворогом.

Зажурилась Україна,
бо нічим прожити**
Зажурилась Україна,
Бо нічим прожити,
Витоптала орда кіньми
Маленькії діти,

„ЧИ НЕ ТОЙ ТО ХМІЛЬ” – пісня часів Хмельниччини, стала одним із найяскравіших свідчень про величні роки тріумфу Національної війни XVII століття (1648–1654 рр.). Це був час утвердження національної ідеї, оскільки основою пісні стали події під Жовтими Водами 5 травня 1648 року, коли козаки при підтримці татар вщент розгромили польсько-шляхетське військо. Ідея пісні – плекання серед народу поваги до Богдана Хмельницького як народного ватажка і талановитого полководця.

Сама назва пісні метафорична, образ Богдана Хмельницького ідеалізований, сама пісня має діалогічний характер, що створює відчуття безпосередньої близькості до великого ватажка і зближує його з народом.

Художні засоби:
– тавтологія: хміль – Хмельницький;
– паралелізм:

Чи не той то хміль,
Що коло тичин в’ється?
Ой той то Хмельницький,
Що з ляхами б’ється.

– постійні епітети: „хорошої вроди”, „вражі ляхи”, „сірії вовки”.

Чи не той то хміль**
(Пісня про Богдана Хмельницького)

Чи не той то хміль,
Що коло тичин в’ється?
Ой той то Хмельницький,
Що з ляхами б’ється.

____________________
¹ Золотий Брід, Золота Вода – народна пісенна назва урочища Жовті Води.